Словник української мови (1937)/гуляка

by Борис Грінченко

◀ гуляй-городина

Словник української мови Борис Грінченко Г гуляка

гулякати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гуля́ка, ки, м. и ж. 1) Кутила, гуляка. К. ЧР. 353. Де ж ти тепер, моя мила, що ти мене знарядила п'яницею-бурлакою і ледащом-гулякою. Чуб. № 1061. 2) Ж. Правая чепіга. Прил. у.