Словник української мови (1937)/гуготіти
| ◀ гуголька | Словник української мови Г гуготіти |
гугуп ▶ |
|
Гуготі́ти, чу́, ти́ш, гл. Производить глухой шум. Далі стало вже гуготіти, мов клекоче море, або гуде великий вітер здалеку. Кв. Дивись, як гуготить огонь, наче у гуті. Черниг. г.