Словник української мови (1937)/губернатор

by Борис Грінченко

◀ губерець

Словник української мови Борис Грінченко Г губернатор

губернаторський ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Губерна́тор, ра, м. 1) Губернатор. Чуб. V. 973. Вийшов до Ївги губернатор з судящими. Кв. П. II. 74. 2) Управляющий имением. Панів-дідичів ніколи й не бачили. Майонтком правили губернатори. О. 1862. II. 58. Ум. Губерна́торчик. Паночку, губернаторчику, голубчику, сьому не правда! Кв. П. II. 73.