Словник української мови (1937)/гріх
| ◀ грітися | Словник української мови Г гріх |
гріховний ▶ |
|
Гріх, ха́, м. 1) Грех. Як не прийме біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108. Незнай гріха не чинить. Ном. № 106. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. 2) Вина. Батько Настусин радіє, що без його гріха сталось таке Грицькові: безвісті зник, вовкулакує. Г. Барв. 452. Ум. Грішо́к, гріше́чок. На душечку спасеніє, грішечків отпущеніє. ЕЗ. V. 106.