Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гріти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Грі́ти, грі́ю, єш, гл. 1) Греть, нагревать, согревать. Піч топлю, руки грію. Ном. № 12538. Чужий кожух не гріє. Ном. № 9652. Ой, місяцю, місяцю! світиш, та не грієш, — даремне в бога хліб їси. Ном. № 596. Окропи гріть. Рудч. Ск. I. 137. Гріти самова́р. Ставить самовар. Пятигорск. окр. 2) Бить, колотить. Отець Хведор грів та грів його по всьому. Левиц. I. 535. 3) — покло́ни. Бить с усердием поклоны. Гріє перед тим хрестом поклони. Мнж. 92. 4) — чупри́ну. Потеть от усилий, силиться. Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть? Г. Арт. (О. 1861. III. 112). Гріти гадю́ку за па́зухою. Отогреть змею на груди, приласкать неблагодарного. Ном. 5) Грі́ти наді́ю. Поддерживать надежду в ком. Нехай радіє, поки надію серце гріє. Шевч.