Словник української мови (1937)/грімниця

by Борис Грінченко

◀ грімко

Словник української мови Борис Грінченко Г грімниця

грінка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Грімни́ця, ці, ж. 1) Удар грома? Молния с громом? Блиснула грімниця із чорної хмари. К. Досв. 9. 2) Свеча, зажигаемая во время грома (согласно народному верованию). Черниг. 3) = Громниця.