Словник української мови (1937)/грубник

by Борис Грінченко

◀ грубний

Словник української мови Борис Грінченко Г грубник

грубниця ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гру́бник, ка, м. 1) Истопник. Рудч. Ск. II. 84. Лукаш. 37. Служили… по лазнях грубниками. К. ЧР. 258. 2) = Пригрубник? (Чорт) до дяка просився в грубник жить. Боровик. 57. См. Пригрубник.