Словник української мови (1937)/грубий

by Борис Грінченко

◀ грубелезний

Словник української мови Борис Грінченко Г грубий

грубіянство ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гру́бий, а, е. 1) Толстый. Грубе дерево. Дай голому сорочку, а він каже, що груба. Ком. II. № 745. Було собі два попи здорових і грубих. Чуб. II. 335. Гру́ба. Беременная. Жінка груба. 2) Грубый. Якщо грубе скажеш… ЗОЮР. I. 12. 3) Груби́й. Плохой. Як де на луках, то й добрі жита, а на царині — і боже, які грубі. Кобел. у. Сравн. степ. гру́бший и грубі́ший.