Словник української мови (1937)/грис
◀ грипик | Словник української мови Г грис |
грисяк ▶ |
|
Грис, су, м. 1) Отруби. Пересіваєся житну муку через сито і осталий грис всипаєся до баривчини. Гн. I. 100. См. Висівки. 2) Молотый крупно овес с ячменем, посыпанный солью; служить для выкормки скота.