Словник української мови (1937)/гречка
| ◀ гречище | Словник української мови Г гречка |
гречківка ▶ |
|
Гре́чка, ки, ж. 1) Греча, гречиха растение. Вродила йому така гречка, що на все поле. Рудч. Ск. II. 207. Греча зерно. Розсипав гречку. Мн. Гре́чки. Посевы гречихи. Та й гречки гарні цей год. 2) Раст.: а) — ди́ка, польова́. Capsella bursa pastoris. Вх. Пч. I. 9. ЗЮЗО. I. 114; б) —ди́ка. Rumex acetosa. Вх. Пч. I. 12. 3) Коричневые крапинки по белой лошади. Коненя мале, сухе, та таке пархате, що аж гречкою усипане. Рудч. Ск. II. 175. 4) Неха́й бу́де гре́чка. Пусть будет по-твоему. Нехай буде гречка, аби не суперечка. Ном. № 4965. 5) Скака́ти у гре́чку. Нарушать супружескую верность. 6) Перегна́ти через гре́чку. Задать трепку. Ном. № 3632. Сим. VIII. Ум. Гре́чечка. Грин. III. 54.