Словник української мови (1937)/грець
| ◀ грецило | Словник української мови Г грець |
грецький ▶ |
|
Гре́ць, ця, м. 1) Музыкант, игрок. О. 1862. V. Кух. 34. Ні швець, ні мнець, ні в дуду грець. Ном. № 2965. 2) = Герець. Петро почав козацький грець. К. ЧР. 166. 3) Апоплексический удар, паралич, пострел. Грець тебе побивай. Посл. Щоб тебе грець попоносив на вилах. Грин. I. 246. Щоб його кінський грець узяв. Мнж. 165.