Словник української мови (1937)/гребенище
◀ гребенатий | Словник української мови Г гребенище |
гребено ▶ |
|
Гребени́ще, ща, с. Ув. от гребінь. Бери, милий, днище й гребенище. Чуб. V. 1074. Ум. Гребени́щечко. Я робити прийшла — із днищечком, з гребенищечком. Грин. III. 655.