Словник української мови (1937)/граничитися
| ◀ границя | Словник української мови Г граничитися |
граничка ▶ |
|
Грани́читися, чуся, чишся, гл. Размежевываться, делать, класть границы. Було оце як стануть граничиться, то село на село йде. Той каже: «сюди границя!» а той каже: «сюди!» ЗОЮР. I. 106. Скажи, де світ граничиться не тьмою?