Словник української мови (1937)/гостина
| ◀ гостик | Словник української мови Г гостина |
гостинець ▶ |
|
Гости́на, ни, ж. 1) Пребывание в гостях, гостьба. Гірка гостина, коли лиха година. Ном. Де все гостина, там голод недалекий. Ном. А ще мого сина з гостини не видно. Макс. (1834). 117. У гости́ну. В гости. Я тудою йтиму до батенька в гостину. Мет. 279. 2) Пиршество, угощение, принятие гостей. Починається гостина для всіх нас радісна. Гол. Так то оддячив ти пану гетьману за гостину! К. ЧР. 161. 3) Гость. Прийде до тебе три гостини: перва гостина — яснеє сонце. Чуб. Ум. Гости́нка, гости́нонька, гости́ночка. Через долинку та в гостинку. Ном. № 11821.