Словник української мови (1937)/горілиць
| ◀ горілий | Словник української мови Г горілиць |
горілиця ▶ |
|
Горі́ли́ць, нар. Вверх лицом, навзничь. Лежить горілиць. Каменец. у. Чуб. I. 204.
| ◀ горілий | Словник української мови Борис Грінченко Г горілиць |
горілиця ▶ |
|
Словник української мови — Г
горілиць
Борис Грінченко
1937
Горі́ли́ць, нар. Вверх лицом, навзничь. Лежить горілиць. Каменец. у. Чуб. I. 204.