Словник української мови (1937)/гордість
◀ гордій | Словник української мови Г гордість |
гордо ▶ |
|
Го́рдість, дості, ж. Гордость. Нема в його ні крихти гордості. К. ЧР. 74. Почала його розбирати така гордість, що всіх людей, всіх панів і міністрів, і простих хлопів мав за нізащо. ЕЗ. V. 115.