Словник української мови (1937)/гонитва

by Борис Грінченко

◀ гонивітер

Словник української мови Борис Грінченко Г гонитва

гонитель ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гони́тва, ви, ж. 1) Погоня. Ні, струни сі ослабли, заніміли в моїм буянні кримськими степами, в гонитвах за прудкою татарвою. К. Бай. 11. 2) Гонение. Св. Л. 107.