Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гомін
Київ: Соцеквидав України, 1937

Го́мін, мону, м. Говор, крик, шум. Гомін справили такий, мов справді на бенкеті. К. ЧР. 135. Ну, хлопці, в дорогу! та чуєте — без гомону. Шевч. 177.