Словник української мови (1937)/голубити

by Борис Грінченко

◀ голубинячий

Словник української мови Борис Грінченко Г голубити

голубитися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Голу́бити, блю, биш, гл. 1) Ласкать, нежить, лелеять, голубить. Ти думаєш, дурню, що я тебе люблю, а я тебе, дурню, словами голублю. Чуб. V. 176. Галя його заспокоювала, голубила, пригортала. Мир. ХРВ. 389. 2) Лелеять, питать (мысли, надежды). Голубити в серці надії великі. К. Досв. 29. Голублячи такі думки в серці. Мир. ХРВ. 71.