Словник української мови (1937)/голосниця
◀ голосник | Словник української мови Г голосниця |
голоснішати ▶ |
|
Голосни́ця, ці, ж. 1) ? Я ж його (пристріт) викликаю… з вух, спід вух, з голосниць, спід голосниць. ЕЗ. V. 52. 2) Вертикально стоящее бревно в куполе гуцульской церкви. Шух. I. 117.