Словник української мови (1937)/голосити

by Борис Грінченко

◀ голосина

Словник української мови Борис Грінченко Г голосити

голосіння ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Голоси́ти, шу́, сиш, гл. 1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Ном. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. Шевч. 87. Го́лосом голоси́ти. Громко плакать. Ой там понад яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. Мет. 17. 2) Издавать высокий или унылый звук, шуметь, гудеть. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Г. Арт. (О. 1861. III. 103). Сині хвилі голосили. Шевч. 386.