Словник української мови (1937)/голиш

by Борис Грінченко

◀ голиця

Словник української мови Борис Грінченко Г голиш

голівка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Голи́ш, ша́, м. 1) Бедняк, голыш. Дайте цьому голишу хоч ложечку кулішу. Чуб. V. 583. Добре в кого є худібка…, а голиш все таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106. 2) Раст. Salvia nutans L. ЗЮЗО. I. 135. 3) Камыш, скошенный зимою. Мнж. 178.