Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гожий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Го́жий, а, е. 1) Хороший, красивый. Ой мій сину гожий, женися небоже! Ном. Така красна, коби рожа, як тополя, така гожа. Чуб. III. 38. 2) = Погожий 1. Гожа вода. 3) Благоприятный, удобный. Гожого часу підожду. Звінчав дітки однолітки в гожий час. Нп. 4) Нужный, годный. На́ тобі, небоже, що мені не гоже. Ном.