Словник української мови (1937)/годящий

by Борис Грінченко

◀ годяний

Словник української мови Борис Грінченко Г годящий

гоже ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Годя́щий, а, е. 1) Пригодный, годный. Годящий на віник та на смітник, — совсем плохой. Ном. 2) Хороший, доброкачественный, прочный. Коли годящий з його кінь — їдь на йому у Січ. Стор. I. 122. А тут ще недостатки… що ні з чим і вирядити: ні сорочечки, ні одежинки годящої. МВ. I. 52. Округ хутора — годящий вал. К. ЧР. 5. О человеке: хороший, здоровый, крепкий. Нікого в поміч не просімо: годящі парні ти і я. Котл. Ен. VI. 41. О работнике: хорошо работающий, умелый. Годящий тесля. О. 1862. III. Кул. 22.