Словник української мови (1937)/гогіт
| ◀ гога | Словник української мови Г гогіт |
гогози ▶ |
|
Го́гіт, готу, м. 1) Ржание. 2) Сильный и продолжительный звук, шум. См. гоготати. (На ярмарку) гогот та рейвах. О. 1862. VI. 98.
| ◀ гога | Словник української мови Борис Грінченко Г гогіт |
гогози ▶ |
|
Словник української мови — Г
гогіт
Борис Грінченко
1937
Го́гіт, готу, м. 1) Ржание. 2) Сильный и продолжительный звук, шум. См. гоготати. (На ярмарку) гогот та рейвах. О. 1862. VI. 98.