Словник української мови (1937)/гнідий

by Борис Грінченко

◀ гнідан

Словник української мови Борис Грінченко Г гнідий

гнідити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гніди́й, а́, е́. 1) Гнедой. Гнідий кінь. Употребляется иногда без подразумеваемого существительного. Сідлай, хлопче, ти гнідого, а сам сяду на другого. Чуб. 2) Коричневый, бурый. Гнідий птах. Вх. Лем. 404. Гніде просо. Вх. Лем. 404. Ум. Гніде́нький, гніде́сенький. Грин. III. 696.