Словник української мови (1937)/гнівно

by Борис Грінченко

◀ гнівничка

Словник української мови Борис Грінченко Г гнівно

гнідан ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гні́вно, нар. 1) Гневно, сердито. Він гнівно глянув на його. 2) Обидно, неприятно. Драг. 223. Може, кому гнівно, добродію, що я кажу? Харьк. Ум. Гнівне́нько. Та годи, доненько, всім зарівненько, щоб не було гнівненько. Грин. III. 551.