Словник української мови (1937)/гич

by Борис Грінченко

◀ гицнути

Словник української мови Борис Грінченко Г гич

гича ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гич, чі, ж. 1) Стебли с листьями — преимущественно у огородных и бакчевых растений. 2) Ні гич. Ничего. Ном. № 5951. Мужики вільні стали, панів ні гич ся не бояли. Грин. III. 640. І гич не до ре́чі. Ни складу, ни ладу. Шевч.