Словник української мови (1937)/гирявий

by Борис Грінченко

◀ гиря

Словник української мови Борис Грінченко Г гирявий

гиряво ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ги́рявий, а, е. 1) Низко остриженный. У його стільки землі, як у гирявого чуприни. Лебед. у. Бранное слово. Брешеш, гирявий. Лебед. у. 2) Испорченный, плохой. Таке вже гиряве моє щастя. НВолын. у. Ги́рявий го́рщик — с отбитым верхним ободком. Мнж. 171. Кутя́ гирява бывает тогда на сочельник, когда вечеря без рыбного блюда. Сим. 150.