Словник української мови (1937)/гирло
◀ гирлига | Словник української мови Г гирло |
гирловий ▶ |
|
Ги́рло, ла, с. Гирло, одно из устьев реки. Браун. 5, 6. Друге (судно) дунайське гирло пожерло. АД. I. 188. З Дніпрового гирла широкого випливали. Шевч. 255. Жалкується Лиман морю, що Дніпр робить свою волю, свої гирла прочищає, Лиманові закидає. Грин. III. 592.