Словник української мови (1937)/гидити

by Борис Грінченко

◀ гиджга

Словник української мови Борис Грінченко Г гидити

гидість ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ги́дити, джу, диш, гл. = Гидувати. Каменец. у.

Гиди́ти, джу́, ди́ш, гл. Пачкать, марать; переносно: бесчестить. Вона мене гидить, а я в тому не вісна. НВолын. у.