Словник української мови (1937)/герувати
| ◀ гертань | Словник української мови Г герувати |
герун ▶ |
|
Герува́ти и гирува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Править возом, лошадьми. Мнж. 181. 2) Направлять воз, катя его задом вперед, держась за оглобли. 3) Направляться. Гируємо аж у саму столицю. Шевч. (О. 1861. X. 3). 4) Срывать, стаскивать. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з пліч гирує. Греб. 376. 5) Запрашивать (о цене). Що це він герує? Дорого герує за вола. Мнж. 181. См. Керувати.