Словник української мови (1937)/гемблювати

by Борис Грінченко

◀ гембелювати

Словник української мови Борис Грінченко Г гемблювати

гембочка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гемблюва́ти, гл. 1) Строгать рубанком. Годі, майстре, гемблем гемблювати: прийде батько, буде сокирою підправляти. (Насмешка над плохим мастером). Мнж. 165. 2) Брезгать. Не гемблюйте нашим хлібом-сіллю. Черном.