Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гаталати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гатала́ти, ла́ю, єш, гл. Ездить, бежать вскачь, галопом. Оця коняка, аби трохи захотів швидше їхати, зараз гаталає, — нізащо тобі не побіжить тлуса. Подольск. г.