Словник української мови (1937)/гаснути
| ◀ гасниця | Словник української мови Г гаснути |
гаспид ▶ |
|
I. Га́снути, ну, неш, гл. Угасать, потухать. На вітрі свічка гасне. Тліла іскра, тихо дотлівала на розпутті широкому, та й гаснути стала. Шевч. 236. Крізь верби сонечко сіяє і тихо гасне… День погас і все спочило. Шевч. 424. Гаснуть очі. Шевч. 224.
II. Гасну́ти, ну, неш, гл. однокр. в. от гаса́ти.