Словник української мови (1937)/гарний

by Борис Грінченко

◀ гарнець

Словник української мови Борис Грінченко Г гарний

гарник ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Га́рний, а, е. Хороший, красивый, пригожий. З гарної дівки гарна й молодиця. Ном. № 9004. Гарна, як квітка гайова. Ном. № 8425. Плакали і молоді очі за ним, за його гарною вродою. МВ. II. 11. Не те гарне, що гарне, а що кому подобається. Посл. Гарна пісня. Гарна година. Ум. Гарне́нький, гарне́сенький. Гарненький голосок, та чортова думка. Рудч. Ск. I. 18.