Словник української мови (1937)/гардувати

by Борис Грінченко

◀ гардовина

Словник української мови Борис Грінченко Г гардувати

гарель ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гардува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Запруживать. Гардувати у ставку воду. Лубен. у. 2) Быть перевозчиком. 3) Находиться. До лісу почвалав, де гардував Евандр з попами. Котл. Ен. V. II. 4) ? Як весло гардує, то треба його плазом поставити й перестане. (Канев. у.).