Словник української мови (1937)/гамуз

by Борис Грінченко

◀ гамуватися

Словник української мови Борис Грінченко Г гамуз

гамула ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Га́му́з, зу, м. 1) Мякоть, мязга. 2) Потрощи́ти на гаму́з. Разбить вдребезги. Потрощили їм ноги на гамуз. ЗОЮР. I. 76. 3) Га́музом. Всё вместе, сполна. Забрав га́музом, нічого не оставив. Екатериносл. г. Ну, я скажу га́музом ціну за всю роботу. Лубен. у.