Словник української мови (1937)/галювати

by Борис Грінченко

◀ галювання

Словник української мови Борис Грінченко Г галювати

галюга ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Галюва́ти, лю́ю, єш, гл. 1) Тащить судно против воды людьми или лошадьми. Чер. у. 2) Рыскать. Галювали ціле літо по полю. Чуб. III. 239. 3) Пустовать, быть незанятым. Чого в тебе город галює, — хіба нема чого посадити?