Словник української мови (1937)/галамагати
◀ галакати | Словник української мови Г галамагати |
галамбець ▶ |
|
Галама́гати, гаю, єш, гл. 1) = Гаджалагати. Вх. Зн. 13. 2) Вздор говорить. Не буду казать, нічого галамагать язиком: не чув, хоч і був там. (Залюбовск.).