Словник української мови (1937)/галаган
| ◀ галабута | Словник української мови Г галаган |
галагівка ▶ |
|
Галага́н, на́, м. 1) Искра, головня. Ще ж не згасло галаганом козацькеє сонце. К. Досв. 219. 2) Большой медный горшок. Желех. 3) Старинная медная монета в 4 крейцера. ЕЗ. V. 91. Вообще медная монета. У Марка тілько грошей, що ним ліку не знати: два слупа золота, два слупа деямантів, а три срібла, а ціла гора галаганів. Драг. 331. 4) Икра из белой рыбы. Поп. 102. 5) Поплавок в рыболовных сетях. Браун. 9 и 10. Вас. 186. МУЕ. I. 45. Зверху (води) блищав довгий рядок здорових, білих, дерев'яних галаганів, наче разок намиста. Левиц.