Словник української мови (1937)/галабурдити

by Борис Грінченко

◀ галабурда

Словник української мови Борис Грінченко Г галабурдити

галабурдник ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Галабу́рдити, джу, диш, гл. Дебоширствовать, производить беспорядок. Волынск.