Словник української мови (1937)/гадюка

by Борис Грінченко

◀ гадюк

Словник української мови Борис Грінченко Г гадюка

гадюра ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гадю́ка, ки, ж. 1) Гадюка, Vipera berus. Вилазить гадюка та й сичить. Рудч. Ск. I. 146. Гадюк умію замовлять. Котл. Ен. III. 13. Нехай мої руці поїдять гадюці. Грин. III. 266. 2) Гадина, змея. Даю вам силу наступати на гадюки. Єв. Л. X. 19. 3) Употребляется как бранное слово. Ум. Гадю́чка.