Словник української мови (1937)/гавра

by Борис Грінченко

◀ гавкущий

Словник української мови Борис Грінченко Г гавра

гавран ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Га́вра, ри, ж. 1) Зимняя берлога медведя. Виглянув, як медвїдь з гаври. Фр. Пр. 160. 2) Пасть. Желех. Розпусти́ти га́вру = Гаврати. Ото розпустив гавру. Вх. Зн. 13.