Словник української мови (1937)/габа

by Борис Грінченко

◀ га

Словник української мови Борис Грінченко Г габа

габати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Габа́, би́, ж. 1) Белое сукно турецкое. Ой із города із Трапезонта виступала галера,… турецькою білою габою покровена. АД. I. 208. У Шевченка снежная пелена. Візьме її (діброву) та й огорне в ризу золотую і сповиє дорогою білою габою. Шевч. 640. 2) Кайма? Хустка з золотими квітами, з золотою габою. МВ. II. 77. Хустка колись була чорна із габою, тепер стала руда. О. 1862. VIII. 32.