Словник української мови (1937)/вішальник

< Словник української мови (1937)

◀ вішало

Словник української мови
Борис Грінченко
В
вішальник

вішальниця ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ві́шальник, ка, м. Висельник; повесившийся, удавленник. Ном. № 3799.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/вішальник&oldid=588872