Словник української мови (1937)/віта

by Борис Грінченко

◀ вісьтак

Словник української мови Борис Грінченко В віта

вітання ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ві́та, ти, ж. Ветвь (употребл. преимущ. во мн. ч.: ві́ти). Долина глибока, а калина висока, аж на землю віти гнуться. Мет. 80. Ум. Ві́тонька, ві́точка, ві́тка.