Словник української мови (1937)/віршувати
◀ віршувальниця | Словник української мови В віршувати |
вірьовка ▶ |
|
Віршува́ти, шу́ю, єш, гл. 1) Сочинять стихи. Нехай собі у куточку і віршує й плаче. Шевч. 377. 2) Произносить поздравительные стихи, віршу; декламировать.