Словник української мови (1937)/вірнянка
◀ вірно | Словник української мови В вірнянка |
віронька ▶ |
|
Вірня́нка, ки, ж. Верная жена. Ум. Вірня́ночка. Буде бити, катувати мене вірняночку. Грин. III. 523. Твій син в війську оженився, поняв собі вірняночку. Нп.