Словник української мови (1937)/відшіптувати
| ◀ відшивати | Словник української мови В відшіптувати |
відшкандибати ▶ |
|
Відші́птувати, тую, єш, сов. в. відшепта́ти, чу́, чеш, гл. Заговаривать, заговорить болезнь (шептаньем). Полетів він світ-за-очі у садки відшіптувать головоньку і боки. Гліб. Умів і трясцю відшептати. Котл. Ен. II. 34.